Польща, Україна, дезінформація: ситуація в цілому непогана, але треба бути пильним

В Україні, Польща вважається одним із найважливіших партнерів на міжнародній арені. Поляки також є однією з націй, яка найбільше подобаються українцям. Тому не дивно, що Польща та поляки є об’єктом інформаційної війни.

Про інформаційну війну стало чути на рубежі 2013 та 2014 років, коли в Україні відбувалася Революція Гідності. Регулярно з’являлася неправдива інформація про протестувальників та про хід подій у Києві. Ще тоді, Москва критикувала та атакувала у медіапросторі Варшаву, Вашингтон та інші західні країни за підтримку революції. Ця політика була продовжена також після анексії Криму та початку російської агресії в Донецькому басейні. Москва і Варшава опинилися по обидва боки фронту. Польща відкрито підтримувала та підтримує Україну як у реформах, так і у військовій сфері. Обидві країни мають спільне бачення майбутнього, в якому Україна приєднається до Європейського Союзу та НАТО. Зі свого боку, Москва хотіла би бачити Київ у своїй сфері впливу весь час, дивлячись на сусідні країни так, ніби Радянський Союз ще існує.

Таким чином, ми маємо тут чіткий конфлікт інтересів та напрямків геополітичного вибору. Більшість українців, як свідчать майже всі опитування, обирають про-західну оріентацію. Наприклад, згідно з опитуванням Центру Разумкова, опублікованим наприкінці червня, 54 відсотки українців висловилися б за вступ до НАТО на можливому референдумі, 31 відсоток проти, а 15 відсотків не визначились із вибором. Приєднання до Європейського Союзу підтримало б 62 відсотки опитуваних, а майже 26 відсотків – проти. 12,5 відсотків не визначилися.

Щоб усвідомити масштаби політичної поразки Москви, досить подивитися на дослідження 2012 року. Тоді, 14 відсотків українців проголосували б за вступ до НАТО, а 62 відсотки – проти.

Польща та поляки займають лідируючі позиції в опитуваннях щодо ставлення до інших країн та народів. Для багатьох українців наша країна все ще є зразком реформаторського успіху, навіть якщо є певні застереження які виникають у світлі конфліктів між Варшавою та Брюсселем, а також внутрішньої політики польської влади.

Величезна група українців, які працюють у Польщі, також вплинула на імідж своєї нації в очах поляків. Щоденні контакти між поляками та українцями змушують обидві країни краще розуміти один одного. Історичні конфлікти відходять на другий план, а повсякденні справи з’являються насамперед під час зустрічей на роботі чи на сходах у багатоквартирному будинку.

Звичайно, суперечки про минуле не забуваються, але Варшава не оприлюднює їх, як це було кілька років тому, що не означає, що політики не говорять про них.

Варто зазначити, що історична політика – це не лише волинська різанина, а й декомунізація. У цьому і лежить зміст дій Варшави та Києва. Погляд на Другу світову війну та роль керівництва СРСР – це те, що все більше пов’язує поляків та українців. Згідно з опитуванням Фонду демократичних ініціатив, опублікованим у травні цього року, 48 відсотків українців погоджуються, що Друга світова війна стала наслідком змови Гітлера та Сталіна щодо розколу сфер впливу та пакту Молотова-Ріббентропа. 29 відсотків не погоджуються з цією тезою, а 23 відсотки опитуваних не визначились зі своїм поглядом. Такий результат ще 10 років тому важко було би уявити. І це прямо суперечить історичній політиці Москви.

З точки зору Росії, такі тенденції викликають тривогу. Москва втрачає Україну в інших сферах. Вона навіть втрачає симпатію тих, хто щоденно розмовляє російською. В Україні також послабився вплив, здавалося б, сильних інформаційних центрів, таких як російське телебачення чи інтернет-портали. Президент Володимир Зеленський завдав майже фатального удару по медіа – імперії Віктора Медведчука – проросійського українського олігарха.

Я настільки детально перерахував зони, де Польща, або ширше Захід, досягли успіху в Україні, тому що саме тут у цієї сфері і можна очікувати нових нападів дезінформації з боку Кремля. Це питання історичної політики, брехня про Україну як невдалу державу, про Польщу як вірного лакея Вашингтона, про знищення пам’яті про Велику Вітчизняну війну в Польщі чи в Україні – це неповний перелік тем російськіх ЗМІ та предмет їхньої дезінформації. З березня минулого року також з’являються також маніпуляції щодо коронавірусу та вакцинації. Вони часто повторюються українськими ЗМІ, найчастіше прокремлівськими, які, до речі, досі існують в Україні. Вам не доведеться довго шукати прикладів. Після того, як Польща частково продала і частково безкоштовно подарувала Україні партію вакцин, російські ЗМІ, а за ними й деякі українські почали насторожувати, що вакцини, нібито, застарілі.

В Україні досі існує група засобів масової інформації, які працюють на користь Росії. Хоча в найпопулярнійших телепередачах, таких як ТСН (разом із популярним веб -сайтом tsn.ua), або в новинних порталах, таких як Українська правда чи Ліга, імідж Польщі залишається неупередженим.

Отже ситуація у цілому непогана, але треба бути пильними. З обох боків кордону – так в Польщі як в Україні.

Autor: Пьотр Погожельськи, журналіст

Завдання реалізовується Міністерством Закордонних Справ Польщі в межах програми “Громадська дипломатія 2021”. Публікація відображає виключно думку автора/ів і не може ототожнюватись з офіційною позицією Міністерства Закордонних Справ Польщі.