Wysoki kontrast
Wielkość tekstu
Dostępność
  • Dostępność
    • Wysoki kontrast
    • Wielkość tekstu
    • Dostępność

«Дезінформація на основі незнання». Як українські ЗМІ впливають на імідж Польщі в Україні і чи свідомо вони це роблять

Polsko-Ukraińska Platforma Opinii

Останніми роками дезінформація та фейкові новини стали головними методами ведення інформаційної війни Росією проти Заходу загалом, НАТО, ЄС, окремих країн-членів військово-політичного блоку та економічного співтовариства,  і зокрема проти України. У відповідь на цей виклик в Україні, можливо, з великим запізненням лише у березні цього року  було створено за ініціативою Президента України Центр протидії дезінформації при РНБО.

Цікаво, що буквально після цього рішення стало відомо про досягнення домовленості між Україною та Польщею про налагодження взаємодії профільних експертів в цій  галузі. Про цю домовленість повідомив заступник керівника Офісу Президента України Ігор Жовква після XXIX засідання Консультаційного комітету Президентів України і Республіки Польща. І пояснив він такий крок Києва та Варшави тим, що  «одним із потужних елементів гібридної війни є фейкові новини та дезінформація».

Не виключено, що в рамках згаданого вище засідання окрім спільної проблеми боротьби з російською дезінформацією та фейками польська сторона порушила питання про спотворення через дезінформацію в українських ЗМІ образу Польщі в Україні.

Виявляється, що ця тема є досить гострою для правлячої у Польщі партії «Право і Справедливість» і яка не терпить критики усередині країни від національних ЗМІ і пішла на такий крок, як заборону діяльності незалежного телеканалу TVN, власником якого є американська компанія Discovery, через ухвалення закону відомого як Lex TVN, який ще повністю не завтерджено і який викликав великий резонанс у Польщі.

Польські експерти, які постійно цікавляться відносинами з Україною і постійно читають українські ЗМІ, стверджують, що має місце свідома дезінформація образу Польщі. І пояснюють вони це тим, що у випадку з українськими ЗМІ найчастіше трапляється жалюгідна некомпетенція при збиранні матеріалів та подальшому інформуванні і в результаті чого суспільство отримує фальшиву інформацію. Водночас співрозмовник застеріг, що навряд чи тут ідеться  про свідому брехню.

Зрозуміло, що найбільш проблемними питаннями між Україною та Польщею після приходу до влади  «ПіС» стали історичні питання, зокрема події на Волині під час Другої світової війни. І тут польські експерти вбачають дезінформацію образу Польщі в Україні в тому, що в українських ЗМІ немає жодного голосу, який би показував іншу точку зору на цю проблему ніж Український Інститут національної пам’яті.

Третім прикладом дезінформації образу Польщі в Україні вважається те, як українські ЗМІ висвітлювали протести польських жінок проти заборони абортів. У реальності частина жінок протестувала, а інша велика частина була задоволена. Соціологічні опитування показували, що поляки не хочуть лібералізації закону про аборт. При цьому співрозмовник визнав, що так само «Дзеркало Тижня» та Українська Правда пишуть про Польщу німецькі ЗМІ чи англомовні ліберальні ЗМІ.

Інший співрозмовник, польський дипломат, також відзначив, що згадані статті про «страйк жінок» були незбалансованими, і відповідно необ’єктивними. За його словами, такий вид дезінформації є більш витонченими стилем підтривання іміджу Польщі і така дезінформація є більш успішною, ніж чиста чорна пропаганда.

Польський журналіст з Radio Wnet Павел Боболович, який працює в Україні сім років, теж помітив факти дезінформації в українських ЗМІ, що впливає на образ Польщі в Украні. Він пояснює це тим, що, по-перше, дуже часто українські ЗМІ і українські журналісти використовують російськомовні джерела інформації або такі, що так чи інакше якось пов’язані з Росією.

По-друге, деякі українські ЗМІ можуть бути під впливом Москви і просто користуються з тез та ідей, які виходять з Москви.

По-третє, у деяких ЗМІ та порталах на Західній Україні постійно з’являються матеріали, які показують Польщу як потенційну загрозу і державу, що зацікавлена в слабкості України і може мати бажання забрати деякі території України, які хтось у Польщі може вважати, що вони історично  належать до Польщі.

«Ця абстракційна теза не має підтвердження в Польщі», підкреслив Боболович. При цьому він додав, що основна держава, яка підтримує євроатлантичну інтеграцію України і її вступ до НАТО постійно є Польща.

В-четверте, продовжує журналіст Radio Wnet, існуючий рівень зацікавленості обох держав і знаряддя поширення інформації не відповідає потребам. Дуже мало польських кореспондентів в Україні і відповідно українських кореспондентів у Польщі. Дуже мало українських експертів, які спеціалізуються на Польщі. І через малу зацікавленість сусідом є нерозуміння великої кількості процесів.

Невелика кількість експертів в Україні можуть сказати, що вони знають польську політичну сцену і можуть критично відноситися до польського політикуму, і це викликає величезну проблему.

І виходить, що невелика кількість українських журналістів формує образ Польщі в Україні.

В-п’яте, зазначає Боболович, багато років в Україні основним джерелом інформації була польська Gazeta Wyborcza,  колись дуже серйозне видання, а зараз його роль стала набагато меншою.

А Gazeta Wyborcza як і багато інших польських газет має однозначне ліволіберальне спрямування і пов’язана з ліволіберальним середовищем у Польщі.

Коли у Польщі приходять до влади праві, то вона дуже сильно їх критикує. І ця критична картина одразу перекладалась в Україну, де створювалось враження, що влада в Польщі – «Право і Справедливість» має завжди означати щось погане. І при цьому не було ніякого аналізу і одразу в українських ЗМІ писалось, що праві при владі це погано.

Ще одним прикладом дезінформації і впливу на імідж Польщі в Україні журналіст Radio Wnet назвав ситуацію після перемоги Анджея Дуди у першу його каденцію. «Серед моїх українських журналістів це викликало непорозуміння, вони просто не могли повірити, як той міг перенмогти і хто це є. Бо вони не бачили реальної картини, а в перемозі Дуди не було ніякого сюрпризу. А для людини, яка розуміла, що відбувається у польській політиці, це було дуже логічно зрозуміла послідовність усіх подій у Польщі упродовж багатьох років. І було зрозуміло, що він є кандидатом, який може перемогти на виборах», – розповів Боболович.

Не можна сказати, – зауважив він, – що це був процес спеціальної дезінформації, але дезінформації на основі незнання. Коли не вистачає відповідного рівня знання, з’являються різні оцінки і думки, які не відповідають реальності. Відтак, треба розуміти, що не знання є серйозною проблемою, – резюмував журналіст Radio Wnet.

Залишається сподіватись, що українські журналісти, які пишуть про Польщу, візьмуть до уваги таке спостерерження польського колеги:  «коли розслідуються якісь внутрішньополітичні процеси знову іде критичне ставлення українських ЗМІ до цих процесів без спроби їх аналізу і наскільки це сприймається у самій Польщі».

Микола Сірук, Перший заступник голови Експертної ради Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

Завдання реалізовується Міністерством Закордонних Справ Польщі в межах програми “Громадська дипломатія 2021”. Публікація відображає виключно думку автора/ів і не може ототожнюватись з офіційною позицією Міністерства Закордонних Справ Польщі.

Skip to content